Playboy українською не продасться? Не вірю!

 
 

Playboy українською не продасться? Не вірю!

Русифікація працює як вірус



Позитивна дискримінація? Ні - позитивний захист!
15.04.2008___ Остап Кривдик, для УП


"В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля!"

Тарас Шевченко

"Не было, нет и быть не может никакого украинского языка".

Валуєвський указ, 1876


З 1929 року кількість жителів України, для яких українська мова є рідною, скоротилася з 89% до 67% (за даними перепису 2001 року) і до 45% (за більш детальним дослідженням КМІС). Себто за одне покоління – вдвічі. Ця динаміка змін зберігається і зараз.

Причина такої ситуації – русифікація.

Американський термін "affirmative action" неправильно перекладають як "позитивна дискримінація". Більш коректно – "позитивний захист" – можливість розвитку спільнот, котрі раніше були пригніченими.

Назва "affirmative action" означає політику стосовно недомінуючих груп (приміром, національних меншин) з метою надання їм рівного доступу до роботи і освіти (себто – економічних та культурних прав). Це, в першу чергу, означає надання можливостей, і тільки в другу – обмеження прав домінуючих груп.

У світі таку політику широко застосовують у демократичних країнах, більше того – це плід ліберального дискурсу.

Український випадок унікальний: культурно пригніченою є… більшість. Але україномовні уже завтра можуть стати меншиною у власній країні.

("Хоча я українець, але російська для мене рідна, тому, що це мова Пушкіна і Лермонтова", – з приватного спілкування).

Не існує адекватних даних щодо пропорційності російсько- і українокультурної продукції на ринку. На око, один до десяти: десять книжок російською на одну українською, десять веб-сайтів, журналів і газет, пісень і фільмів-DVD російською на один (-ну) українською. Але невже в Україні тільки кожен десятий розмовляє українською?

Українці ЗВИКЛИ до того, що їм ВСЕОДНО, якою мовою. Цю звичку створювали, системно дискримінуючи україномовний сектор. Спочатку політично, потім психологічно, тепер – економічно.

Три чверті усього сукупного російськомовного "культурного" продукту, який споживає Україна, неросійського походження. Він перекладений на російську мову. Тож Шварцнеггер, Джолі, Круз, Сталлоне – кожен з них зіграв власну сумну роль "русифікатора" української громади, особливо молоді.

Ситуація дійшла до краю: Рембо, що говорить українською, викликає регіт в кінотеатрі Макіївки. Крутий мужик мовою прибиральниць і сільських баб говорить – може, він би ще взагалі засюсюкав?

От тому російськомовному українцеві Пушкін з Лермонтовим інколи рідніші за Котляревського і Шевченка, Франка і Лесю, Куліша і Антонича, Василя Стуса і Ліну Костенко.

("Усі тварини рівні, та деякі тварини рівніші за інших" – Джордж Оруелл, "Ферма тварин")

Попередня культурна політика України була абсолютно програшною. До 2005 року на всю 48-мільйонну країну жоден іноземний кінофільм не був озвучений українською.

Журнали типу "news magazine" українською почали існувати в 2005-2006 роках, а глянцю досі немає. Музика українською – здебільшого за межами поняття комерція. Вона – неформат для популярних радіостанцій.

Очевидно, що не україномовні несправедливо паразитують на російськомовних. Навпаки, бізнес робиться на україномовних. По-перше, за рахунок звички споживати безвідносно до мови, по-друге, у зв’язку з браком альтернатив, по-третє, за рахунок використання іншомовного культурного потенціалу в російськомовному форматі.

Це – культурна експлуатація, наслідок і причина русифікації.

Як це виражається? Російська є всюди, українську ж треба спеціально шукати, та й вибір обмежений. Часто – взагалі відсутній: Це – інформаційна дискримінація.

По-друге, оскільки українські тиражі об’єктивно менші – ціна вища: це – економічна дискримінація. По-третє, існують гомогенно російськомовні сфери: бізнес, кримінал, армія. Бути "білою вороною" в незвичному середовищі – незручно і неефективно. Це – психологічна дискримінація.

Русифікація працює як вірус: її жертви самі стають її носіями і поширювачами, саморусифікуються.

(Настав час подивитися правді в очі. Багато наших співгромадян хоч і вказують в анкетах "національність – українець", належать до російської культурної традиції і власне кажучи є росіянами", – Михайло Дубинянський, "Націоналізм vs патріотизм: парадокси української дійсності"і.

Фраза Михайла Дубинянського є квінтесенцією національної політики Російської і Радянської імперій – перетворити членів інших націй на росіян, громадян імперії.

Коли починаєш говорити про відновлення статусу української, перше що впадає в очі – відверта сліпота борців за російську. Словом, русифікації не було, нема і бути не може – а якщо щось трошки і було, то міняти не можна. Неліберально воно якось, ні-ні…

Брежнєвський інтернаціоналізм в новій квазіліберальній формі – основна зброя захисників русифікації. Фраза "в Україні проживає 130 національностей", для них означає не необхідність захисту 130 мов, а захист ВИКЛЮЧНО російської.

Відверто, захисникам російської в Україні відверто байдуже українська (та й інші культури, наприклад, кримськотатарська). Їхнє завдання – збереження "статус кво", себто гегемонії російського культурного простору якщо не в усій Україні, то хоча б на сході та півдні.

Себто там, де української "нема, не було і бути не може": ніхто ніколи ні за яких умов не говорив, не говорить і не забалакає тут українською – і не старайтесь. І байдуже, що діди або батьки тих українців розмовляли українською, що інколи в них вдома все ще звучить українська. Головне для них – закріпити сьогоднішнє викривлення назавжди.

Допоки українською не буде хоча б 50% продукту (книжок, фільмів, ефіру, газет і журналів) по всій території країни і в кожній культурній галузі – ні про які компроміси не може йти й мова.

Русифікація – це політика перетворення українців і інших народів на росіян.

Українізація – це державна політика позитивної підтримки, метою якої є перетворення українців на українців. Вона – явище зовсім іншого виміру:

- створенням цілісної гуманітарної сфери для україномовних українців,

- поверненням російськомовних українців до української мови, принаймні, на рівні наступних поколінь,

- впровадженням української мови, як мови міжнаціонального спілкування, в Україні.

Держава має зламати ліниве невігластво тих, хто тиражує лише російською і вважає, що російської достатньо – адже все одно її розуміють. Що, невже National Geographic чи Playboy українською не продасться? Не вірю! Дорого друкувати? Значить, дешевше русифікувати?

У короткостроковій перспективі україномовні українці ПОВИННІ максимально вимагати і отримувати саме україномовний продукт. Українська має утвердитися, як повноцінна мова комунікації на всій території України, у всіх сферах суспільного буття. Це відбудеться за рахунок скорочення "території" російської мови, що несправедливо домінує в Україні.

В довгостроковій перспективі російськомовні українці поступово україномовно трансформуються. Крім того, буде набагато чіткіше визначена культурна зона російської національної меншини.

Процес національної емансипації тільки-но розпочався. Легко не буде – але це та ціна, яку ми, всі громадяни України, повинні заплатити, щоб українська мова відродилася на всій українській території. А шовіністичні мрії залишити нашій мові базар і фольклор повинні зайняти своє достойне місце – в могилах Валуєва, Сталіна і Брєжнєва.


Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП

http://www.pravda.com.ua/news_print/2008/4/15/74659.htm


© 2000-2007 ”Українська правда“
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua


Создан 15 апр 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 

НСМЕП Locations of visitors to this page
Google